«Обережно, двері зачиняються, наступна станція…» — це саундтрек вечірніх подорожей Києвом по справах, з роботи чи на службу, на побачення чи зустріч із друзями.
Їдуть мільйони, але кожен маршрут неповторний — зі своїм образом, думками й надіями.
Вечірниця Віта Корнієнко провела п’ять вечорів в різних місцях столиці, щоб зафіксувати зв’язок між вечірнім стилем і настроями людей великого міста.
Пейзажна алея
Пейзажна алея або Пейзажка — місце прогулянок, побачень і відпочинку людей в Києві. Арт-вуличка з 75 скульптурами, сквером і садом. Задумана архітектором Авраамом Мілецьким у 1980-х, як майданчик для споглядання Подолу та Дніпра. Чим люди й користуються — гуляють, пікнікують і споглядають заходи сонця над містом.
пікнік біля Музею Історії України
світлина заходу сонця над Подолом
променад між 75 скульптурами
Подільський район, Андріївський узвіз — Пейзажна алея - Гончарна. Авторка Єлена Зарубіна
Анна
артдиректорка
Коли ввечері вимикають світло, у мене під вікнами вмикають генератори. Через шум не можу сидіти вдома. Йду гуляти містом у тихі місця.
На мені сьогодні капці, які купила під час зливи у Каннах за €10 у якоїсь бабусі. Зараз люблю їх і ношу, бо вони з Канн.
Люблю у місті ті місця, які працюють роками, не закриваються. От «Чорний Капітан» на БЖ. Хочу туди час від часу ще довго заходити вечорами, слухати історії завсідників.
Даниїл
Цього вечора я у нових кросівках — це колаборація Puma x Pleasures. Дуже подобаються, ні в кого таких не бачив.
Маю понад десять різних кросівок на різні випадки життя. У вільний вечір піду у простір «Спаська» чи у «КультМотив». Там збираються творчі люди, вони наповнені чимось цікавим, інакшим, ніж щоденна метушня.
Для життя в Києві було б добре заробляти $3000 — можна і жити, і відкладати, інвестувати.
Костянтин, Софія і мама Олена
працівниця складу
Ми з Харкова, два роки жили у Львові. Зараз син хоче вчитись цирковому мистецтву і переїхали в Київ.
Вечори у Харкові до вторгнення — це яскраво освітлені вулиці, довгі прогулянки до ранку. У Львів приїхали з харківськими звичками, — «Пізно, час додому, де тут метро?». А метро ж немає!
Щаслива, бо поряд мої діти. У Києві поки не знайшли своїх улюблених місць, вивчаємо місто. Але вже полюбили цирк, їхня нова програма — це щось.
Кирилівська
Вулиця Кирилівська — синонім електронної сцени столиці. Колись у цій промисловій місцині Подолу гупотіли верстати і на роботу поспішали робітники. Зараз тут гупотять ритми, а люди поспішають на техно-рейви. Всупереч війні тут збираються у ∄ («Клубі на Кирилівській») або інших місцях на кшталт Collider, де ми побували на благодійній вечірці Burning JAM!
найбільш незвичайний лук у житті
смол ток з незнайомцями
у перерві між сетами
танці просто неба чи у заводських стінах
Початок Кирилівської вулиці. Вигляд з гори Щекавиці. Автор Д. Ровчак
Артем
інтернет-маркетолог
Сьогодні я Шаман, чаклун Вуду — на всіх насилаю чари щастя. І вам, і тим, і сим, всім треба.
Цей вечір — ніби ми відкусили крихітний шматочок великого фесту Burning Man у США. Наскільки нам дозволяють обставини війни. І те, що це відбулося — вже дуууже добре.Навряд чи у план створення світу входила задача зробити людину щасливою. Але вірю: можна самому зробити себе щасливим.
От зараз війна, чорна прірва негативу. Але я концентрую думки на всьому хорошому, що є у житті. Мене це радує.
Леся
директорка ювелірної крамниці
Виявилось, що для хорошого вечора потрібно так мало. Просто красиві й усміхнені люди. Зараз це так цінно.
Дивлюсь навколо і думаю про це: людині потрібна людина для щастя.
Образ обирали з чоловіком. Хотіли бути яскравою парою на вечірці. Знайшли це плаття і вже від нього «танцювали» — мій лук зібрали, чоловіку. Але люди так сильно хочуть хороших вражень, всі постарались, важко виділитись.
Маргарита
геймдизайнерка
Обожнюю американський Burning Man і мрію колись туди поїхати. Цей маленький вечір «за мотивами» того великого фесту — що маємо, те маємо. Але я рада нагоді побачити щось цікаве, незвичне і хороше.
Мій образ — «Друїдка». Дивилась цікаві ідеї на Pinterest. Обрала, що хочу і сама пошила собі костюм.
У звичайному житті люблю носити чорні речі, — шорти, футболки. Обожнюю татуювання. Якби людина мала схожі смаки у стилі, то ми б подружились.
Щастя для мене — комфорт і безпека. У вільні вечори дивлюсь серіали або йду гуляти з музикою.
Співоче поле
Співоче поле — затишний і зелений закуток поряд з Музеєм Другої світової війни і Києво-Печерською Лаврою. З кінця 1970-х років став місцем концертів, виставок, виступів просто неба. Більшості місце відоме виставками квітів і фестивалем «Країна Мрій» Олега Скрипки, куди і зайшла вечірниця Віта.
ковдра, канапки, термос
для вечері просто неба
заряджений телефон чи павер
для панорамних світлин
зручне взуття для прогулянок
Співоче поле — це майдан для концертних вистав у Печерському ландшафтному парку у Києві. Джерело
Олена
дизайнерка
Колись зустріти людину у вишитій сорочці це було, як побачити справжнього екзота. А зараз подивіться — як це красиво.
Найбільше запам’яталось, коли на «Країні Мрій» виступали бабусі та дідусі, автентичні гурти. Як символ неперервності традиції. От співають старші люди, а от вже їх пісні відтворює молодь.
Сьогодні, крім традиційного одягу на мені віночок. Всі рази, коли бувала на «Країні Мрій», вінок плела мені моя бабуся з перекотиполя. Бабусі вже немає, а вінок — памʼять про неї й збереження традиції.
Мої вечори — це робота. Вишивка, створення ескізів. Щастя? Щаслива, що я українка.
Гліб
військовослужбовець «Культурного десанту»
Моя вечірня місія тут — зібрати книги й передати на напрямки для бійців. Щоб вони могли в момент відпочинку відволіктися та перезавантажитися, зануритися в інший світ.
Хочемо, щоб захисники були в курсі культурних подій, нових книг країни, яку вони захищають. Все це можливе тільки під їх захистом.
Нагадуємо цивільним про військових. А військовим кажемо — це вам все передали цивільні. Так тримаємо зв’язок.
Цього вечору я у військовій формі, я на службі. Дивлюсь на людей у традиційному одязі і це надихає. Ми бережемо свою ідентичність.
Яна Помазан
маркетологиня
Цікавить все українське — зараз це важливо підтримувати. Тут вперше і вже слухала «Пиріг і Батіг» — я в захваті!
Мої вечори — це робота, дім або друзі. Але знаходжу час, щоб ходити на концерти різні, вистави люблю. Крайня вистава, яку я відвідала, була в Молодому театрі — «Кабаре» Олени Коляденко.
Я щаслива людина. Щастя — жити своє життя і не порівнювати себе з іншими людьми.
Гідропарк
Гідропарк — давнє і облюбоване місце відпочинку людей в місті. Колись сюди приходили на американські гірки й атракціони, зараз найперше йдуть на пляж, у качалку просто неба або на танцмайданчик «Життєлюб». Тут вечорами під старі хіти танцюють і вчаться вальсувати літні люди — з ними познайомилась вечірниця Віта.
спрей від комарів для посиденьок біля води
блютуз-колонка для улюбленої музики
геомітки пунктів прокату човнів і сапів
Гідропарк — парк у Києві, розташований на Венеційському та Долобецькому островах між Дніпром та Русанівською протокою. Джерело
Валентина
Оце тільки-тільки знову почала ходити на танці. Від нападу росії у 2022 році не ходила зовсім: боялась, що в метро застрягну чи сильний обстріл буде.
Тут настрій підіймається — заряду на весь тиждень стає. Кожен раз чекаю вихідних, щоб побачити своїх дівчаток: поговорити, потанцювати, пожити.
Буденні вечори проводжу в оздоровчому центрі, робимо розтяжки, руханку.
Я щаслива людина. Почуйте тут всі, що я — щаслива! Мої всі поряд зі мною, живі й здорові. У країні війна, могло бути й гірше. Тому я ціную момент, ціную своє життя.
Є у моєму гардеробі цінна річ — кофтина. Вона на мене вже мала, але бережу її. Син купив її на першу стипендію, віддав ₴20. А мені вона безцінна.
Тамара
Танці — моя любов, вже 20 років танцюю. Коли танцюю, то забуваю про все навколо, про проблеми, біди і страхи. Є тільки ти, музика і рух.
Ввечері люблю прогулянки з користю: шукаю дешевші ціни на продукти чи речі.
Якщо вимикають світло, то засмучуюсь. Можу газету тоді почитати або раніше лягти спати.
Маю план для вечора дня перемоги України. Винесу у двір пляшку ігристого вина і будемо гуляти всі. Сукні, кофтинки змінюю кожного дня, хочу все встигнути поносити.
Любов
Ще зі школи така активна. Драматичний гурток? Йду. Гімнастичний? Я вже там. Музичний? Біжу.
Була в ансамблі Чапкіса. За 20 років танцювала, виступала, знялася у понад 10 кліпах. У Могилевської, Дорофєєвої, Роксолани, гурту «Скай», Pianoboy, Монатіка.
Мої вечори звичайні. Ходжу на лікувальні процедури, дивлюсь телевізор, можу у фейсбуці посидіти. Вечеряємо з чоловіком, кішку годую.
У вечір перемоги я одягну українську вишиванку і буду просто радіти, що цей жах скінчився. Так боляче, що у свої 87 років я не маю спокою у своїй країні. За життя дітей боюся.
Поділ
Поділ — серце столиці, пульс чи душа? Іноді можна подумати, що вечірнє життя Києва концентрується біля Хрещатика. Але кажуть, найкращі київські вечори відбуваються на Подолі. Неймовірна концентрація ресторанів, барів, книгарень, вуличного життя і культурних подій саме тут. В один з вечорів на Подолі вечірниця Віта зайшла у «КультМотив» на вечірку сучасної української музики «Некультурні».
коктейль у подільському барі
вулична музика біля Сагайдачного
побачення біля Сковороди
Поділ — історична місцевість Києва, низинна частина історичного центра міста, стародавній район ремісників і річковиків. Джерело
Марина
івент-менеджерка
Не вперше на вечорах «Некультурних». По вайбу — це моє. Артисти тут розйобні. Ходжу на такі івенти, щоб відволіктися від реальності.
Сьогодні слово «щастя» мені незрозуміле. Не вважаю себе щасливою. Не маю права. Принаймні зараз. Але часом з коханою людиною створюємо власні музичні вечори, івенти. Або просто дивимось ввечері серіал у спокійній атмосфері.
Сьогодні на мені особлива деталь — взуття. Це лофери, які купила чотири роки тому у рідному Енергодарі.
Забрала їх із собою через півтора року окупації. Вони порвалися, а тато пришив нову підошву. Досі зі мною, як згадка про дім.
Максим
організатор «(не)культурні»
Сьогодні не пощастило з погодою — така злива. Але я щасливий. Для мене щастя у простих речах.
Я з Донецька. Коли приїхав у Київ у 2014 році, то був сам собі психологом. Є дах над головою, їжа, одяг і кохана дівчина поряд — оце і щастя.
У моєму аутфіті є особлива річ — зелений піджак. Купив його у Humana Vintage у 2021 році, коли організували перший виїзний івент у Львові.
Антон
студент КПІ
Мої найкращі вечори — це прогулянки у «Спаській». Там можна посидіти з друзями, пограти в бадмінтон, шахи.
Ходіть у «Будинок кіно», дивитись старі фільми на великому екрані. Вечори в мене не обходяться без фільму.
От, наприклад, «Аліса в містах» Віма Вендерса чи «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні. Те, що «на часі» — «Будинок “Слово”».
Щастя для мене — відсутність страждань. І я щаслива людина. Вдома не було води та електрики. Вдягнув все, що було під рукою. Але є одна деталь — кулон, що належав моїй прабабусі. Цінна річ для мене.
